Книги / Виноградарство.
Сівба насіння.

  Залежно від кліматичних умов місцевості, підготовку насіння до сівби починають в останніх числах березня або в першій половині квітня.

  Спочатку насіння вимочують у воді 5—6 днів при кімнатній температурі (+17, +18°). Насіння кожного сорту або гібрида кладуть в окремі посудини з водою. Воду в них щодня міняють- Під час вимочування всі нормально розвинені насінини осядуть на дно, а порожні й недорозвинені - спливуть. Їх наступного дня викидають, а осілі на дно після вимочування пророщують.

  Для цього в невеликі дерев’яні ящики насипають зволоженого річкового піску шаром 8—10 см. Насіння розміщують у верхній частині цього шару, рівномірно перемішуючи його з піском. Поверх насіння насипають шар чистого піску завтовшки 3—4 см.

  Ящики з насінням нумерують і в спеціальному зошиті записують, під якими номерами пророщуються насінини тієї чи іншої гібридної комбінації або сорту. Якщо в цей час ще бувають великі приморозки, ящики держать у приміщенні з температурою не вище 5-6°, щоб затримати проростання насіння.

  Щоб молодий організм вже на найбільш ранній стадії свого існування розвивався під впливом природних умов даної місцевості і формував спадкову основу, яка відповідала б цим умовам запісковане насіння з настанням весни требаі пророщувати в природних умовах.

  Залежно від кліматичних умов місцевості (в другій половині березня — перших числах квітня), коли мине небезпека значних приморозків, ящики з насінням ставлять надворі на освітлене сонцем місце і стежать, щоб пісок в них добре зволожений і пухкий. Насіння має бути весь час укрите піском. Коли накільчаться перші насінини, розпушувати пісок припиняють, щоб не обламати ростків.

  Як тільки встановиться тепла весняна погода, (наприкінці квітня, на початку травня) звичайно відбувається масове кільчення насіння.

  Іноді насіння за холодної весни на час сівби не встигає накільчитись. Щоб забезпечити добре й дружне проростання, ящики з насінним слід перенести в тепле приміщення (до печі або південних вікон), щоб температура навколо них досягала 25—28°. При такій температурі й достатньому зволоженні піску масове проростання насіння настане звичайно на п’ятий-сьомий день.

  Слід пам’ятати, що кільчики виноградних насінин за теплої погоди розвиваються дуже швидко. Тому сівбу треба закінчити за два- три дні. Якщо цього зробити не можна, проросле насіння заносять у прохолодне приміщення з температурою не більш як 6-8°.Зберігати насіння в цих умовах слід не більше 5-6 днів. Висівають його на рівній, добре освітленній ділянці.

 У творах І. В. Мічуріна зазначається, що при недостатньому живленні цінні господарські якості стадійно молодих організмїв можуть погіршуватися і навпаки — підсиленням живлення сіянців можна поліпшити їх спадкові властивості.

  При вихованні сіянців винограду на бідних на поживні речовини грунтах вони звичайно починають плодоносити на 5—6 році життя, а то й пізніше. В результаті цього для виведення нового сорту потрібно не менш 10—12 років, що в значній мірі утруднює виконання тих завдань, які поставлені перед селекціонерами. В умовах багатого живлення й нормального освітлення сіянці винограду швидко ростуть і розвиваються; за 3—4 місяці вегетації (на першому році життя) виростають рослини такої сили (з приростом 4—5 м), якої в умовах звичайного агрофону вони могли б досягти лише в три-, чотирирічному віці. Сіянці, виховані в умовах багатого живлення, на другий рік життя утворюють по 25—ЗО суцвіть.

  Рясне плодоношення сіянців дає можливість вже на другий рік після сівби насіння виділити перспективні форми, які визначаються сильним ростом, добрим дозріванням пагонів, великою врожайністю, дуже раннім достиганням і високим нагромадженням цукру.

  При доброму освітленні й достатній температурі виховання сіянців . в умовах багатого живлення їх морозостійкості не знижує.

  Шляхом виховання сіянців винограду в умовах багатого живлення, нормальної температури та освітлення за короткий строк нами виведено 22 перспективні форми. З них 13—-технічного напрямку, 2 — міжвидових гібриди з двостатевими квітками, які добре родять і не потребують укриття на зиму, і 9 форм столового напряму.

  Залежно від розміру ділянки, відведеної під сіянці, провадять глибоку осінню оранку на глибину 50—60 см або перекопують її вручну. В грунт під перевал слід внести добре перепрілогоо гною 150—200 т/га, суперфосфату—13—15 та попелу 1.5—2 ц/га. Ранньою весною, щоб зберегти вологу й вирівняти поверхню грунту, ділянку обробляють бороною або граблями.

  На півдні УРСР насіння винограду висівають в останній декаді квітня — на початку травня, а в північних областях республіки — у першій половині травня.

  Насінини, які накільчились, відмивають від піску за допомогою сита і сіють в грядки гніздами завглибшки 3—3,5 см (2—З насінини в кожне гніздо). Площа живлення рослин може бути різною (50 см Х 50 см, 100 см Х 100 см, 1 м X 1 м, 1,5 м Х1 м, 2,25 м Х 1 м). Чим більша відводиться площа під сіянці винограду, тим зручніше доглядати їх та провадити обробіток грунту.

  Недостача живлення, вологи, освітлення, а також пошкодження верхівок сіянців негативно впливає на їх ріст і розвиток. Персаіджування сіянців також затримує їх ріст і розвиток, а значить і вступ у пору плодоношення. Найкращі результати дає висівання насіння на постійне місце.

  Щоб забезпечити сіянцям з перших днів життя добрий доступ світла, тепла й достатню площу живлення, слід в міру їх зростання  видаляти слабші рослини, залишаючи по одній у кожному гнізді.

  Пасипки на сіянцях прищипують в міру їх з’явлення над другим і третім вузлами.

  За вегетаційний період необхідно двічі-тричі підживити сінці, вносячи добрива в грунт в рідкому стані з розрахунку 200 г  сірчанокислого амонію і 3 кг перегною на відро води. Розчин перед внесенням мас добре перебродити. З метою кращого дозрівання пагонів останнє підживлення (300 г на рослину) треба провести наприкінці липня на початку серпня, після чого полив треба припинити. s

  На другий рік, весною, при обрізуванні сіянців залишаю всю дозрілу їх частину. Після розпускання бруньок і з’явлення суцвіть безплідні пагони видаляють. Якщо сіянець не плодоносить, його слід обрізати, залишивши у основи один або два зелених пагони. Цим можна досягти кращого зростання й розвитку сіянця та прискорити його плодоношення.

  Щоб запобігти пошкодженню сіянців мільдью, треба після з'явлення на них листочків, а далі — після кожного дощу оприскати їх спочатку 0,5%, а після згрубіння листків—-1%  розчином бордоської рідини.

  Починаючи з першого року плодоношення, треба відмічати початок розпускання бруньок, початок і кінець цвітіння, тип квітки, початок дозрівання пагонів і знімну стиглість ягід.

  Протягом перших двох-трьох років плодоношення гібридних сіянців треба вибракувати й видалити всі рослини з чоловічим типом квіток, уражені хлорозом, пістряволисті, з низькою якістю врожаю та поганим дозріванням пагонів. Цінні форми виділяють і розмножують на другий-третій рік їх плодоношення після оцінки якості врожаю.

  У практиці селекції винограду нерідко трапляється, коли у нових сортів (гібридних форм) поряд з позитивними ознаками (морозостійкістю, мільдьюстійкістю, високою врожайністю та ін.) виникають і погані: посередній смак, дрібні ягоди. Зустрічаються також гібриди, які при добрій якості ягід нестійкі до грибних хвороб, морозів та шкідників.

  У зв’язку з цим виникає потреба в поліпшенні окремих ознак і якостей (величини і смаку ягід, урожайності, стійкості проти пошкодження морозами, мільдью, філоксерою, транспортабельності та ін.) гібридних рослин.

  Для спрямованого виховання сіянців винограду, а також посилення й поліпшення їх окремих ознак важливе значення має також метод вегетативної гібридизації рослин, розроблений І. В. Мічуріним.