ШКІЛКА ЩЕПЛЕНИХ САДЖАНЦІВ

  ЩЕПЛЕННЯ ЗДЕРЕВ’ЯНІЛИМИ ЧУБУКАМИ

  Процес вирощування щеплених саджанців складаєть­ся з таких послідовних операцій: підготовки чубуків до щеплення, самого щеплення, стратифікації (пророщуван­ня) щеп, загартовування пророщених щеп, висаджування загартованих щеп у шкілку, догляд за ними, викопування, сортування та зберігання саджанців зимою.

  Підготовка чубуків до щеплення. Для вирощування щеплених саджанців використовують одно­річні здерев’янілі пагони, нарізані на чубуки. Товщина чубуків — 6—12 мм. Для щеплення беруть лише добре визрілу здорову лозу. Щепити починають з 15—20 берез­ня і продовжують до середини квітня з тим, щоб до ви­саджування щеп у шкілку був проміжок часу близько З0—35 днів. Чубуки прищепи кілька днів намочують у воді кімнатної температури, доводячи їх до повної фізі­ологічної вологості, при якій на зрізі намоченого чубука виступає волога.

  Цю роботу починають за 3—4 дні до початку щеплен­ня. Після намочування підщепні чубуки злегка провіт­рюють, щоб вони обсохли з поверхні, видаляють всі вічка, нижній зріз роблять під вузлом, а верхній — на висоті близько 35—45 см (більш зимостійкі — коротші) і використовують для щеплення. Прищепну лозу нарі­зують на одновічкові чубуки так, щоб нижче вічка зали­шалось 4—5 см лози, а зверху — 1—2 см, і ставлять на вимочування на одну добу. Чубуки підщепи підготов­ляють до щеплення на 2—3 доби раніше, ніж прищепи, тому що вони трохи запізнюються з утворенням калюсу.

  Щеплення. Цю роботу провадять способом навс­кісного копулювання, техніка якого полягає в такому: на однакових за діаметром чубуках підщепи і прищепи роб­лять косі зрізи, на яких нарізують язички і з їх допомо­гою з’єднують прищепу з підщепою. Довжина копуляційного зрізу підщепи і прищепи має бути однаковою і не більше 1,5 діаметра чубука. На прищепі зріз роблять так, щоб він був на тому боці, де розміщене вічко, на 1— 1,5 см нижче від нього, а на підщепі зріз роблять так, щоб він починався на одному з найбільш розвинених бо­ків чубука. Цей спосіб називають «щепленням на ребро». Він забезпечує більш рівномірне утворення калюсу по краю зрізу і дає більший процент щеп з круговим зро­станням.

  Язички па підщепі й прищепі слід нарізувати так, щоб вони починалися вище серцевини і за глибиною до­рівнювали одній третині довжини зрізу. При нарізуван­ні язичків не можна допускати розколювання чубуків. При з’єднанні підщепи з прищепою треба слідкувати, щоб язички не зламувались. У великих розсадниках для щеплення використовують машини.

  Стратифікація. Щепи вкладають в нещільні ящики розмірами 50 X 70 X 60 см. В кожний з них умі­щується до 800 щеп. Щоб щепи не підсихали з боків, їх укладають на відстані 4—6 см від стінок ящика на тирсу, яку біля стінок добре ущільнюють. Кожний ряд на ⁹/10 довжини чубуків пересипають вологою, пропареною ки­п’ятком, сосновою тирсою, а основи — структурною зем­лею. Зверху щепи засипають тирсою так, щоб шар її був вище місця щеплення на 7—8 см.

  Після цього ящики з щепами переносять в теплицю чи в тепле приміщення, де підтримують температуру 27—28° і відносну вологість в межах 80—85%. В примі­щенні має бути холодна, бажано цементована долівка, на яку ставлять ящики. В них підтримують температуру 14—17° при основі щеп і 24—25° у місці щеплення. Для цього долівку в міру потреби поливають холодною во­дою, а температуру повітря в приміщенні підтримують на необхідному рівні.

  Щоб уникнути з’явлення плісняви, теплицю провіт­рюють 2—3 рази на день. Якщо в господарстві немає можливості устаткувати приміщення для стратифікації, то її можна провести в парниках з верхнім обігрівом від кінського гною. Стратифікація щеп триває близько 12—14 діб, а при ранньому щепленні — 14—16 діб.

  Загартування щеп. За 2—3 дні до закінчення стратифікації верхній шар тирси над щепами зменшують на 3—4 см, щоб проростки щеп не витягувались. Коли у 60—70% щеп на підщепах і прищепах з’явиться круго­вий калюс, ящики з щепами переносять в траншею для загартування. В холодну погоду траншеї прикривають парниковими рамами, а на ніч — ще й матами. Глибина траншеї має бути така, щоб ящики були нижче поверхні грунту на 7—10 см.

  Загартування тепличних щеп має на меті поступово привчати перед садінням у шкілку зніжені в теплиці рос­лини до більш суворих польових умов, а також забезпе­чити початок зростання прищепи з підщепою, яке відбу­вається в місцях утворення калюсу. Загартування триває 25—35 днів для ранніх (березневих) щеп і 10—12 днів для пізніх (квітневих) при температурі близько 12-15°.

  Висаджування щеп у шкілку. Цю роботу провадять в першій половині або в середині травня, коли температура грунту на глибині 20—25 см встановиться на рівні 12—13°. При наявності корінців на основі щеп їх садять у відкриті чи в закриті (при відсутності корін­ців) борозенки на глибину 20—25 см, а верхівки щеп, що виступають над поверхнею грунту, загортають пух­ким грунтом до такого рівня, щоб закрити місце спайки і етіольовану (білу) частину молодого пагона прищепи. Відстань між рядами — 1—1,2 м, а між щепами в ряду — 8—10 см. Якщо щепи не мають корінців, воду пускають в борозни перед садінням, а якщо вони з корінцями, то посаджені щепи поливають в рядах зразу ж після са­діння.

  Доглядають за щепленими саджанцями так, як і за кореневласними. Крім того, треба часто розпушувати земляні горбики і видаляти коріння прищеп, а також по­росль підщеп. У другій половині липня горбики частково знижують, а в серпні їх зовсім розгрібають.

  У жовтні, коли почнуться приморозки, саджанці ви­копують із шкілки і заносять у сховища, в яких збері­гають прикопаними у вологому піску.

  Вихід саджанців становить 20—70% від числа щеп. Обсяг виробництва щеплених саджанців визначається наявністю підщепних чубуків. З одного гектара маточ­ника підщепних лоз можна заготовити до 80—100 тисяч і більше підщепних чубуків. Таким чином, з 1 га маточ­ника можна виростити садивний матеріал для закладан­ня 7—20 і більше гектарів виноградників.

  В північних і особливо в північно-східних районах УРСР, де нерідко спостерігається підмерзання або повне вимерзання кореневої системи кущів культурних сортів винограду, необхідно вирощувати саджанці, щеплені на зимостійких підщепах (Буйтур, Арктик, Коринка Мічуріна, місцеві гібридні форми тощо).

  В цих районах літнього тепла недостатньо, і щеплені саджанці, вирощені в шкілці, бувають дуже низької яко­сті, особливо холодного літа. Щоб підвищити якість са­джанців, необхідно поліпшити тепловий та поживний ре­жим рослин в шкілці.

  Ділянку під шкілку слід виділяти на добре захищених від вітрів місцях з легким, збагаченим на перегній грун­том; садити щепи слід не глибше як на 15—20 см навскіс проти сонця, щоб земляні горбики, якими закрите місце щеплення, добре вигрівалися. На дно борозенок при садінні щеп треба вносити перегній з розрахунку 3 кг на метр борозни.

  В районах з недостатньою кількістю літнього тепла добрі наслідки дає вирощування щеплених саджанців у теплицях та парниках з метою подовження вегетацій­ного періоду за рахунок більш ранніх строків щеплення. Так, в наших дослідах, проведених у Київському вино­градарському радгоспі, щеплення провадили на початку березня. Щоб створити умови для росту коренів при стратифікації, ящики не ставили на холодну долівку. Після стратифікації в кінці березня — на початку чи в середині квітня щепи, які мали коріння, висаджували в гончарні горщечки розміром 10—15 см і виставляли на стелажах у теплиці.

  В другій половині квітня щепи виносили в глибокі теплі парники на загартування. В другій половині трав­ня, коли минала загроза приморозків, гарно розвинуті щепи з грудкою землі висаджували на постійне місце, а слабкіші - в шкілку. Значна частина щеп, висаджених на постійне місце і добре доглянутих у грунті, наступно­го року приносила врожай. Але все ж краще всі щепи висадити в шкілку і до осені з них виростуть міцні, дуже добре розвинені щеплені саджанці.

  Читать далее...