НАРІЗУВАННЯ ВКОРОЧЕНИХ ЧУБУКІВ І ПІДГОТОВКА ЇХ ДО ПРОРОЩУВАННЯ
Виноград, як і інші рослини помірного клімату, має період фізіологічного зимового спокою, який настає восени і триває до грудня—січня. Енергійні життьові процеси в період спокою в лозі затухають; в ній відбуваються малопомітні перетворення, необхідні для підтримування життєдіяльності рослинного організму. В цей період в тканинах рослини кількість води значно зменшена, а запасні пластичні речовини знаходяться в майже нерозчиненому стані, концентрація клітинного соку дуже висока. В період спокою зимуючі вічка навіть при підвищеній температурі не розпускаються. Такий стан зберігається і в зрізаній з кущів лозі, яка призначена для розмноження.
В січні чубуки вже добре пророщуються. В кінці лютого — на початку березня лозу виймають із сховища, промивають у воді від піску, поновлюють нижні зрізи на чубуках і ставлять їх нижніми кінцями приблизно на 1/3 – 1/4 довжини у воду кімнатної температури (18—20°) на 3—5 і більше днів (залежно від стану лози). Ступінь намочування лози встановлюють, зрізуючи лозу з верхнього кінця; на зрізах достатньо намоченої лози виступає волога. Якщо волога на зрізах не виступає, то це свідчить, що лоза намокла недостатньо або неякісна.
Якщо лоза в зимовий період не зберігалась як слід і на ній з’явилась пліснява та ознаки загнивання покривних тканин, то перед намочуванням її слід добре промити у воді, а потім обполоснути 1—2-процентним розчином мідного купоросу з метою пригнічення грибів, які можуть призвести до загнивання нижніх зрізів чубуків.
Весняне намочування лози при відповідних температурних умовах викликає активізацію життьових процесів; крохмаль під дією ферментів поступово переходить в цукор, який, розчиняючись, починає рухатися по лубу до місць утворення коренів та до вічок. Таким чином, намочування лози має таке значення, як весняний сокорух у виноградних кущів, який супроводиться «плачем».
Чубуки, які зберігалися у вологому піску і містять в собі достатню кількість вологи, можна пророщувати і без намочування. Але слід пам’ятати, що грунтова суміш, в якій будуть укорінюватись чубуки, і навколишнє повітря мусять бути досить вологими.
Іноді, щоб викликати активізацію життьових процесів, застосовують теплі ванни, намочуючи лозу протягом 10—12 годин у воді, підігрітій до 40°.
Після намочування лозу розрізують секатором на чубуки довжиною приблизно 15—20 см з 2—4 вічками залежно від довжини міжвузлів, товщини лози та поставленого завдання по розмноженню. Нижні зрізи на чубуках роблять під самим вузлом, а верхні — приблизно на 4—8 см вище верхнього вічка.
При нарізуванні лози на чубуки нижніми і верхніми вузлами краще лишати ті, на яких були вусики. На таких вузлах буває краще розвинута і більш щільна діафрагма. Вузли, на яких не було вусиків, мають діафрагму менш розвинену, вона часто буває не суцільною. Якщо залишити такий вузол нижнім, то в основі чубука може з’явитись глибокий отвір, а тому п’ятка саджанця, вирощена з такого чубука, може мати дупло. Залишені вгорі частини (шипи) лози захищають молоді пагони від зламування при встановленні рослин під парникові рами.
При вирішенні питання, якої довжини слід нарізувати чубуки, керуються такими міркуваннями: при розмноженні занадто короткими чубуками збільшується коефіцієнт розмноження, а саджанці виходять з занадто вкороченим здерев’янілим штамбом. При використовуванні чубуків більшої довжини саджанців буде одержано трохи менше, зате вони виростуть міцнішими, бо матимуть довші здерев’янілі штамби. При садінні на постійне місце догляд за ними спрощується, а результати приживання бувають кращими.
Читать далее...
(099) 631-22-86