Книги / Прискорене розмноження винограду.
Нарізування вкорочених чубуків і підготовка їх до пророщування.

  НАРІЗУВАННЯ ВКОРОЧЕНИХ ЧУБУКІВ І ПІДГОТОВКА ЇХ ДО ПРОРОЩУВАННЯ

  Виноград, як і інші рослини помірного клімату, має період фізіологічного зимового спокою, який настає во­сени і триває до грудня—січня. Енергійні життьові про­цеси в період спокою в лозі затухають; в ній відбува­ються малопомітні перетворення, необхідні для підтри­мування життєдіяльності рослинного організму. В цей період в тканинах рослини кількість води значно змен­шена, а запасні пластичні речовини знаходяться в майже нерозчиненому стані, концентрація клітинного соку дуже висока. В період спокою зимуючі вічка навіть при підви­щеній температурі не розпускаються. Такий стан збері­гається і в зрізаній з кущів лозі, яка призначена для розмноження.

  В січні чубуки вже добре пророщуються. В кінці лю­того — на початку березня лозу виймають із сховища, промивають у воді від піску, поновлюють нижні зрізи на чубуках і ставлять їх нижніми кінцями приблизно на 1/3 – 1/4 довжини у воду кімнатної температури (18—20°) на 3—5 і більше днів (залежно від стану лози). Ступінь намочування лози встановлюють, зрізуючи лозу з верх­нього кінця; на зрізах достатньо намоченої лози виступає волога. Якщо волога на зрізах не виступає, то це свід­чить, що лоза намокла недостатньо або неякісна.

  Якщо лоза в зимовий період не зберігалась як слід і на ній з’явилась пліснява та ознаки загнивання покрив­них тканин, то перед намочуванням її слід добре про­мити у воді, а потім обполоснути 1—2-процентним роз­чином мідного купоросу з метою пригнічення грибів, які можуть призвести до загнивання нижніх зрізів чубуків.

  Весняне намочування лози при відповідних темпера­турних умовах викликає активізацію життьових проце­сів; крохмаль під дією ферментів поступово переходить в цукор, який, розчиняючись, починає рухатися по лубу до місць утворення коренів та до вічок. Таким чином, намочування лози має таке значення, як весняний соко­рух у виноградних кущів, який супроводиться «плачем».

  Чубуки, які зберігалися у вологому піску і містять в собі достатню кількість вологи, можна пророщувати і без намочування. Але слід пам’ятати, що грунтова су­міш, в якій будуть укорінюватись чубуки, і навколишнє повітря мусять бути досить вологими.

  Іноді, щоб викликати активізацію життьових проце­сів, застосовують теплі ванни, намочуючи лозу протя­гом 10—12 годин у воді, підігрітій до 40°.

  Після намочування лозу розрізують секатором на чу­буки довжиною приблизно 15—20 см з 2—4 вічками за­лежно від довжини міжвузлів, товщини лози та постав­леного завдання по розмноженню. Нижні зрізи на чубу­ках роблять під самим вузлом, а верхні — приблизно на 4—8 см вище верхнього вічка.

  При нарізуванні лози на чубуки нижніми і верхніми вузлами краще лишати ті, на яких були вусики. На та­ких вузлах буває краще розвинута і більш щільна діа­фрагма. Вузли, на яких не було вусиків, мають діафраг­му менш розвинену, вона часто буває не суцільною. Якщо залишити такий вузол нижнім, то в основі чубука може з’явитись глибокий отвір, а тому п’ятка саджанця, вирощена з такого чубука, може мати дупло. Залишені вгорі частини (шипи) лози захищають молоді пагони від зламування при встановленні рослин під парникові рами.

  При вирішенні питання, якої довжини слід нарізу­вати чубуки, керуються такими міркуваннями: при роз­множенні занадто короткими чубуками збільшується коефіцієнт розмноження, а саджанці виходять з занадто вкороченим здерев’янілим штамбом. При використову­ванні чубуків більшої довжини саджанців буде одержа­но трохи менше, зате вони виростуть міцнішими, бо ма­тимуть довші здерев’янілі штамби. При садінні на по­стійне місце догляд за ними спрощується, а результати приживання бувають кращими.

 

  Читать далее...