Характер цвітіння - ремонтантний, рясний;

Висота куща - від 100 до 120 см; 

Діаметр квітки - близько 10 см;

Стійкість до хвороб і морозів - вище за середню;

Аромат - насичений.

 Опис сорту селекції Девіда Остіна Отелло, ми почнемо з витримки з інтерв'ю з селекціонером Полом Барденом (Paul Barden). У цьому інтерв'ю на запитання: «Які троянди (сорти, селекціонери) спонукали Вас зайнятися селекцією троянд самостійно?», Він відповів: «Думаю, було б справедливо казати, що в день коли я вперше побачив у каталозі троянду« Othello »виведену Девідом Остіном , моя доля була вирішена. Я подумав: «Боже мій! Я теж хочу зробити щось подібне! » Звичайно ж, я придбав «Othello» і саме цей сорт використовував у своїх ранніх селекційних спробах ».

 Цей сорт є порівняно старим (1986) і на зміну йому прийшли не менш цікаві «англійки», але його обволікає аромат, «густий» колір, та й декоративні якості в цілому запали в душу багатьом трояндаів. Звичайно ж, захоплені трояндами селекції Девіда Остіна, відводять Отелло місце в своєму саду. До речі, ця троянда по-різному показує себе у трояндарів. Одні вражені тим, як вона добре зимує, інші розчаровані слабкою зимостійкістю. Більшість трояндарів під враженням від його аромату, а авторитетний автор-трояндар Ніко Вермейлен в своїй книзі вказує: «Особисто мені аромат здався стриманим, хоча приємним, солодким, нагадує запах старовинних троянд». Слабким місцем цього сорту називають форму куща - кілька непоказну, але для людей, які люблять комбінувати рослини у саду це не є якоюсь проблемою, адже кольорова гама Othello поєднується з безліччю квітів. Ніко Вермейлен зазначає, що «сорт утворює довгі потужні вертикальні пагони з червоними колючками матово темно-зеленим листям. На верхівках пагонів з'являються поодинокі густомахрові чашовидні квітки ». Про жорсткі пагони і красу густомахрових квіток говорять і багато трояндарів. А колір квітки, як правило, характеризують як малиново-пурпурний або насичено-малиновий, рідше відзначають в ньому карміновий-лілові тони або яскраво-червоний колір (Ніко Вермейлен). Відзначимо також, що цей сорт один з небагатьох «англійок», квітки якої не никнуть під власною вагою. Othello характерне рясне цвітіння в дві-три хвилі, і хоча окрема квітка не дуже довго зберігає свої декоративні якості, кущ завжди виглядає яскраво, а в комбінаціях з іншими рослинами може виглядати контрастно, і навіть помітно. До речі, дизайнери рекомендують обігравати підніжжя Отелло соковито-зеленими рослинами, або рослинами квітучими білими, фіолетово-синіми або жовтими квітками. Але варіантів для експериментів насправді безліч.

 Говорячи про використання цього сорту, ми ще раз повторимося, що він прекрасно виступить в змішаних посадках, вдало зможе обіграти перголлу, або ж допоможе створити «міцну» огорожу. У будь-якому випадку при плануванні клумби слід враховувати, що цій троянді вистачає висоти, щоб виступати на другому плані, а при посадці впритул до бордюру вона може візуально «тиснути». І, мабуть, правильним рішенням буде розмістити цю троянду ближче до зони відпочинку, щоб отримати можливість насолоджуватися не тільки красою її квіток, але і ароматом.

  Відзначимо, що сорт виведений при схрещуванні Lilian Austin × The Squire. На сьогоднішній день він може зустрічатися під робочою назвою AUSlo, і під назвою-синонімом Macbeth, а в Австралії він поширений як Kammersängerin Christel.

  © Лафазан Н. Д., 2021

Описание сорта селекции Дэвида Остина Отелло, мы начнем с выдержки из интервью с селекционером Полом Барденом (Paul Barden). В этом интервью на вопрос: «Какие розы (сорта, селекционеры) побудили Вас заняться селекцией роз самостоятельно?», он ответил: « Думаю, было бы справедливо сказать, что в день когда я впервые увидел в каталоге розу «Othello» выведенную Дэвидом Остином, моя судьба была предрешена. Я подумал: «Боже мой! Я тоже хочу сделать что-то подобное!» Конечно же, я приобрел  «Othello» и именно этот сорт использовал в своих ранних селекционных попытках».

  Этот сорт является сравнительно старым (1986) и на смену ему пришли не менее интересные «англичанки», но его обволакивающий аромат, «густой» цвет, да и декоративные качества в целом запали в душу многим розоводам. Конечно же, увлеченные розами селекции Дэвида Остина,  отводят Отелло место в своем саду. К слову, эта роза по-разному показывает себя у розоводов. Одни впечатлены тем, как она хорошо зимует, другие разочарованы слабой зимостойкостью. Большинство розоводов под впечатлением от его аромата, а авторитетный автор-розовод Нико Вермейлен в своей книге указывает: «лично мне аромат показался сдержанным, хотя приятным, сладким, напоминающим запах старинных роз». Слабым местом этого сорта называют форму куста – несколько неказистую, но для людей, которые любят комбинировать растения в саду это не является какой-то проблемой, ведь цветовая гамма Othello сочетается со множеством цветов. Нико Вермейлен отмечает, что «сорт образует длинные мощные вертикальные побеги с красноватыми колючками матовой темно-зеленой листвой. На верхушках побегов появляются одиночные густомахровые чашевидные цветки». О жестких побегах и красоте густомахрового цветка говорят и многие розоводы. А цвет цветка, как правило, характеризуют как малиново-пурпурный или насыщенно-малиновый, реже отмечают в нем карминово-лиловые тона или ярко-красный цвет (Нико Вермейлен). Отметим также, что этот сорт один из немногих «англичанок», цветки которого не поникают под собственным весом. Othello характерно обильное цветение в две-три волны, и хотя отдельно взятый цветок не очень долго сохраняет свои декоративные качества, куст всегда смотрится ярко, а в комбинациях с другими растениями может выглядеть контрастно, и даже броско. К слову, дизайнеры рекомендуют обыгрывать подножье Отелло сочно-зелеными растениями, либо растениями цветущими белыми, фиолетово-синими или желтыми цветками. Но вариантов для экспериментов на самом деле множество.

  Говоря об использовании этого сорта, мы еще раз повторимся, что он прекрасно выступит в смешанных посадках, удачно сможет обыграть перголлу, или же поможет создать «крепкую» живую изгородь. В любом случаи при планировании клумбы следует учитывать, что этой розе хватает высоты, чтобы выступать на втором плане, а при посадке вплотную к бордюру она может визуально «давить». И, пожалуй, правильным решением будет разместить эту розу поближе к зоне отдыха, чтобы получить возможность наслаждаться не только красотой её цветков, но и ароматом.

  Отметим, что сорт выведен при скрещивании Lilian Austin × The Squire. На сегодняшний день он может встречаться под рабочим названием AUSlo, и под названием-синонимом Macbeth, а в Австралии он распространен как Kammersängerin Christel.

  © Лафазан Н. Д., 2014.