Сортимент винограду Української РСР характеризується великою кількістю сортів гібридів прямих утворювачів, поширенням молдавських сортів (переважно Плавай, Кабассія) і значним переважанням технічних сортів. Столові сорти займають трохи більше 1/10 усієї площі виноградних насаджень республіки.

  Гібриди прямі утворювачі зосереджені в основному в Одеській (84%) і Миколаївській областях.

  З європейських столових сортів перше місце займає Шасла (біла, рожева, мускатна) — майже половину площі насаджень столових сортів; далі в порядку зменшення йдуть Шабаш, Чауш, Алімшак, Сенсо, Асма, Мускат гамбурзький, Карабурну Інші столові сорти, набір яких дуже різноманітний, займають невеликі площі (менш як 100 га кожного сорту).

  З технічних європейських сортів перше місце за площею належить сорту Плавай, потім в порядку зменшення слід назвати: Рислінг (рейнський та італійський), Кабассія, Мускат білий, Аліготе, Каберне-Совіньйон, Серексія, Фурмінт і Липовина, Бакатор білий, Кабасма, Кокур білий (Довгий), Ркацителі, Грецький рожевий, Семільйон, Сапераві, Тильті-курук, Алеатіко, Леанка (Фетяска), Мюскадель (Педро Хіменес кримський), Мускат рожевий, Галбіна, Клерет, Мурведр, Піно білий, Сільванер, Гаме чорний, Серемський зелений, Піно сірий, Белярдже, Піно чорний. Площі інших технічних сортів невеликі — менш як 100 гектарів кожного сорту.

   З сортів прямих утворювачів найбільш поширені номери Зейбеля 1, 14, 29, 128, 156, 1000, 1020, номери Кудерка 132-11, 199-88, 146 51, 4401, 7106, 7120, а також Гайяр 157, Теppac 20, Бако № 1. Усі вони належать до винних сортів. Висаджені найчастіше в суміші по 2—3 сорти, а іноді й більше. Чималі с площі сортів Ізабелла і Лідія, що використовуються як для споживання свіжими, так і для виноробства.

  Особливістю українського виноградарства є поділ території республіки на дві зони: заражену філоксерою і вільну від неї. Сортимент винограду в зоні, зараженій філоксерою, багатший, ніж у зоні, вільній від цього шкідника, що зв’язано з існуючими карантинними правилами, якими заборонено перекидати садивний матеріал з зараженої зони в зону, вільну від неї.

  У виробничих насадженнях зони, що не заражена філоксерою, майже немає таких цінних столових сортів, як Карабурну, Мускат гамбурзький, Сенсо. У цих районах немає також високоякісних сортів дуже раннього достигання — Перлина Саба, Королева виноградників, Іршаї Олівер. У технічному сортименті дуже мало і столових високоякісних шампанських сортів для виготовлення вин (Рислінг, Аліготе, Каберне-Совіньйон, Шардоне, Совіньйоп та ін.).

  Існуючий сортимент виноградних лоз Української РСР далеко не в повній мірі відповідає завданням республіки. У сортименті винограду столового напряму надзвичайно мало сортів дуже раннього достигання. (Перлина Саба, Мадлен Анжевін та ін.); площі їх також дуже обмежені. Продукція дуже ранніх столових сортів на Україні така невелика, що її по суті споживач і не відчуває.

  Група ранніх столових сортів представлена різновидностями Шасла (головним чином білої і рожевої) і Чаушем, тобто ранній столовий сортимент також обмежений. Столових сортів с е р е д и ь о г о достигання дуже мало; серед них Сенсо і Мускат гамбурзький — обидва сорти чорні.

  Пізні сорти не задовольняють як щодо площ, так і щодо якості. Найцінніші з них це Карабурну (в Одеській області) і Мускат александрійський (у Криму); решта сортів, як-от Алімшак, Асма, Шабаш, мають невисокі смакові якості.

  Серед т е х н і ч н и х сортів малі площі цінних шампанських сортів Шардоне, Міно чорний, Совіньйон; малі також площі сортів для одержання високоякісних столових вин (зокрема червоних), а також сортів для міцних і десертних вин, особливо в порівняно нових районах десертного виноробства (в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях).

  Таким чином, сортимент винограду Української РСР ще не задовольняє дедалі більшого попиту населення на свіжий виноград, а співвідношення груп столових сортів за строками достигання не забезпечує довгочасності й безперервності періоду споживання винограду. Обмеженість площ високоякісних технічних сортів знижує цінність багатьох виноградарських районів УРСР як сировинної бази для виноробної промисловості.