РІЧНИЙ ЦИКЛ РОЗВИТКУ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ В УМОВАХ УРСР

  Річний цикл розвитку винограду поділяється на 2 періоди - на період вегетації і відносного спокою. За підсумками дев’ятирічних спостережень, що їх провів УНДІВВ, середня тривалість періоду вегетації винограду на півдні України становить 175, а відносного спокою— 190 днів. У роки з теплою і вологою осінню та пізнім настанням критичних для винограду мінусових температур період його вегетації збільшується. Вегетаційний період у винограду складається з шести фаз.

  Перша фаза — сокорух винограду — на півдні України проходить з третьої декади березня по третю декаду квітня. Вимоги різних сортів до температурних умов на початку вегетації близькі, а тому строки початку сокоруху в них також близькі. Сокорух у Закарпатті настає дещо раніше, ніж па півдні України. Пізніше, ніж на півдні, він настає в її східних та північних районах.

  Час настання сокоруху та його інтенсивність залежать від вологості грунту, сорту винограду, сорту підщепи, розгалуженості кореневої системи, горизонту її найбільшого розвитку, а головним чином, від температури грунту й повітря. Ця фаза винограду починається при температурі грунту в горизонтах найбільшого розвитку вбирних коренів близько 8—10° для європейських сортів і трохи нижчій — для підщепних сортів та гібридів європейських сортів з амурським виноградом. При цій температурі в грунті активізується життєдіяльність первинних коренів та тонких вторинних, що збереглися з осени: вони починають вбирати воду й подавати її в надземну частину під тиском, що досягає 1,5 атм.

  Пасока, що її подає коріння, виділяється з поранень деревини -виноград «плаче». У кожному літрі пасоки міститься дуже мало сухих речовин, не більше як 2 грами, з яких ²/з припадає на органічні сполуки азоту та вуглеводи, а  ¹/з — на мінеральні солі. На початку фази течія пасоки слабка, потім вона поступово посилюється, а потім знову зменшується в міру розвитку куща.

  Як було встановлено поблизу Одеси, дорослий кущ виділяє за період сокоруху при освіжуванні зрізів на пагонах до 3 і більше літрів пасоки. Сокорух тимчасово зменшується при зниженні температури грунту та повітря нижче зазначеної величини і майже не спостерігається, якщо в грунті велика недостача вологи. Як показали спеціальні дослідження, виділення кущем пасоки не відбивається негативно на його вегетації.

  У фазу сокоруху на винограднику укладають весняні відсадки, роблять сухе підв’язування та ін.

  Друга фаза — розпукування бруньок і початок росту пагонів — на півдні України, за багаторічними даними, у різних сортів винограду починається в третій декаді квітня і закінчується в перших числах травня. При повільному підвищенні температури воно затримується до перших чисел травня і проходить здебільшого недружно, залежно від сорту. Навпаки, при швидкому потеплінні спостерігається раннє й швидке розпускання бруньок. Швидше розпускаються вічка па ділянках, розміщених на краще прогріваних схилах південного напряму. Початок розпускання бруньок настає раніше на 3—5 днів у Закарпатті, запізнюється на 3—4 дні в Донбасі і на 10—11 днів у районі Києва порівняно з південними районами України (Одеса).

  За період фази сокоруху до бруньок вічок надходять потрібні запасні пластичні й мінеральні речовини. Різко підвищується фізіологічна вологість тканин. При температурі повітря 8—10° і вище тургор клітин бруньок і навколишніх тканин підвищується, різко посилюється дихання. Під дією ферментів, що активізуються в цей час, починається гідроліз крохмалю. Клітини точки росту бруньок починають ділитись. Бруньки збільшуються в об’ємі або бубнявіють. Потім покривні лусочки набубнявілих вічок розсуваються, оголюючи з-під повстяного шару зелену верхівку пагона, що починає рости.

  Вічка на пагонах відкритих кущів розпускаються значно раніше, ніж на закритих шаром землі або покритих вапняним розчином. Це пояснюється недостатнім доступом тепла до закритих пагонів і відбиванням тепла від пагонів, покритих вапняковим розчином. Через полярність першими на пагонах розпускаються верхні вічка, в яких раніше пробуджуються краще розвинені  центральні бруньки. Молоді пагони починають швидко збільшуватись, причому чим сприятливіші умови погоди, тим швидше вони ростуть. Холодна погода в травні і на початку червня за­тримує ріст пагонів, відтягуючи початок цвітіння. Найінтенсивніший приріст пагонів спостерігається звичайно в кінці фази, досягаючи при температурі 25—30° 6—8 і навіть 10—15 см за добу.

  Протягом другої фази вся енергія рослини іде на утворення листя, нових зимуючих бруньок, коренів та на підготовку до цвітіння. Перед початком цвітіння приріст пагонів і листкової поверхні при благополучній перезимівлі і сприятливих погодних умовах досягає 60% від загального приросту за вегетацію. Відповідно до цього на кінець фази різко зростає асиміляція і транспірація. При підвищеній температурі кореневмісних горизонтів грунту понад 15° відбувається масове галуження коренів і утворення нової величезної вбирної поверхні їх. Це явище різко сповільняється в холодному, перезволоженому або ущільненому грунті.

  З подовженням пагона не припиняється і ріст суцвіть. На кінець фази вони закінчують свій швидкий ріст, диференціацію і вже стають цілком підготовленими до цвітіння. При недостатньому живленні та забезпеченні рослин водою ріст пагонів слабшає, суцвіття розвиваються недостатньо. Статеві органи квіток; недорозвиваються, збільшується обсипання бутонів, зав’язей та горошіння ягід.

  Протягом другої фази на винограднику проводять цілий ряд робіт: підготовляють захисні засоби проти пізніх весняних приморозків, після досягнення пагонами довжини 15—18 см починають обламувати зайві, підв’язувати, застосовують профілактичні заходи проти мільдью, оїдіуму та кліщика. Регулярно підтримують грунт в розпушеному й чистому від бур’янів стані. Незадовго до цвітіння кущі підживлюють.

  Третя ф а з а — цвітіння — найкоротший і найважливіший період у житті рослини. В умоівах Одеси вона проходить за багаторічними даними, з 26 травня по 15 червня, тобто протягом 20 днів. У Закарпатті ця фаза відносно Одеси настає раніше, приблизно на 7—8 днів, у Донбасі — одночасно, а в Києві — пізніше на 10—11 днів.

  Початок цвітіння на півдні України іноді затримується у зв’язку із зниженням температури повітря в травні і на початку червня до перших чисел червня і навіть до 14—16 числа цього місяця (1955).

  Фаза цвітіння настає при достатній температурі повітря. Цвітіння сортів V. vinifera починається при температурі понад 15—17°, найкраща для цвітіння температура 25—35°. Першими зацвітають холодостійкіші сорти. Цвітіння одного й того самого сорту починається раніше на добре обігріваних схилах масиву та на кущах з низьким штамбом. Запліднення найінтенсивніше і найдружніше проходить при 25—35°. При температурі, нижчій за 15°, запліднення в європейських сортів не відбувається.

  Виноград цвіте до півдня — з 6—7 до 11 години ранку. В інші години розпускаються поодинокі квітки. Кожна квітка може бути запліднена тільки протягом 4—6 днів. У цей час приймочка у квітки світла й волога. Через добу з моменту початку запліднення приймочка підсихає і буріє.

  У дощову погоду, навіть при достатній температурі на початку цвітіння, віночки не скидаються. Наслідком цього є самозапилення в двостатевих сортів і відсутність запліднення у функціонально-жіночих. Дощі в період цвітіння змивають пилок з приймочок, а велика сухість повітря підсушує їх, і пилок на них не проростає. Навіть у сприятливих умовах цвітіння запліднюються далеко не всі зав’язі в суцвіттях. Звичайно осипається до 40—60% квіток від загального їх числа в суцвітті, що є біологічною особливістю рослини. У вогку (туманну), холодну або жарку (суху) погоду зав’язей осипається значно більше.

Крім несприятливої погоди, причинами незадовільного запліднення є недостатнє живлення суцвіть і через те ненормальний розвиток статевих органів квітки, мала інтенсивність фотосинтезу та ін. Найбільша частина створюваних рослиною вуглеводів споживається в цю фазу органами плодоношення.

  Ріст пагонів спадає, але все ще залишається досить високим. Інтенсивність асиміляції продовжує наростати і в багатьох сортів досягає своєї найбільшої за вегетацію величини. Одночасно формуються зачатки суцвіть у вічках, що закладаються в цей момент.

Під час цвітіння не рекомендується зрошувати виноградники, бо це знижує температуру повітря й підвищує його вологість, що негативно відбивається на заплідненні.

  У період масового цвітіння звичайно проводять штучне запилення сортів з функціонально-жіночим типом квітки, а на великих масивах двостатевих сортів — додаткове запилення. Додаткове запилення набуває великого значення в роки з низькою температурою (нижче 15°) і в дні перед цвітінням. У цю пору в багатьох сортів фертильність пилку різко спадає і квітки без додаткового запилення пилком інших сортів обсипаються. Рекомендується в окремі сприятливі дні дощового періоду проводити штучне внутрішньосортове запилення, використовуючи для запилення квіток, що розкрилися в дощ, пилок з квіток, що розпустилися в кращу погоду, і пилок підщеп. В кінці фази дуже важливо захистити від шкідників і хвороб нижні зав’язі, що почали розвиватися.

  Четверта фаза — ріст ягід — починається в умовах Одеси в другій — на початку третьої декади червня й закінчується залежно від сорту між 15 липня і 12 серпня. З цієї фази вже помітно проявляється екологічна природа сорту. Протягом неї ягоди швидко ростуть і починають помітно збільшуватись в об’ємі. Під кінець фази, коли ягоди припиняють свій ріст, вміст в них хлорофілу, крохмалю та дубильних речовий різко спадає й вони припиняють асиміляцію. З перетворенням продихів у сочевички зростає захисна роль шкірки ягід проти мільдью. Вміст цукру в ростучих ягодах дуже невеликий і визначається малими величинами. Прикметою того, що фаза росту ягід закінчилась, є зникнення в ягодах зеленого забарвлення і виникнення забарвлення, яке властиве даному сорту.

  Під кінець фази сповільнюють ріст пагони. Вуглеводи, що синтезуються листковою поверхнею, споживаються рослиною протягом фази на ріст плодів, формування зимуючих бруньок, ріст пагонів, на повторне перетворювання у дозріваючих пагонах і на триваюче інтенсивне галуження кореневої системи.

  З агротехнічних заходів, що проводяться протягом цієї фази, слід особливо відзначити своєчасне проведення другого і третього підв’язування, підживлення після цвітіння, обприскувань проти мільдью, павутинного кліщика та інших шкідників і хвороб.

  П я т а  фаза вегетації винограду — достигання ягід починається в різних екологічних умовах України, залежно від біологічних особливостей сорту, в період між першими числами липня і другою половиною серпня. Закінчується достигання ягід для дуже ранніх сортів на початку серпня, ранніх—у перших числах вересня, середніх — наприкінці вересня і пізніх — навіть у жовтні. У роки з холодною або посушливою осінню достигання ягід затягується, нагромадження цукру затримується, кислотність знижується дуже повільно.

  Коли виноград вступає у фазу достигання, ягоди поступово стають м’якими, прозорими і змінюють зелене забарвлення на забарвлення, властиве даному сорту. При сприятливих умовах достигання вміст цукру в ягодах зростає з кожним днем; кислотність, дубильні речовини і вміст води зменшується. На момент повного достигання на шкірці розм’якшених ягід утворюється пруїновий наліт.

  Насіння винограду, яке на початку фази має блідо-зеленуватий колір, під кінець її набирає коричневого і дерев’яніє. Ріст зародка насінини до цього часу також закінчується, і воно готове до проростання. У такому стані ягода має повну, або фізіологічну, стиглість.

  З цього моменту надходження цукру в ягоду припиняється. Цукор витрачається рослиною на дозрівання деревини і відкладається у вигляді крохмалю в запас. Про те, що ягоди вже цілком достигли, можна судити з динаміки цукристості й кислотності.

  Протягом фази достигання ріст усіх органів куща сповільнюється і відбувається поступове дозрівання деревини. У цю фазу ведуть постійну боротьбу з хворобами та шкідниками. Відповідним обробітком грунту затримують випаровування вологи, вносять добрива і, якщо треба, проводять чеканку пагонів.

  Шоста фаза — дозрівання пагонів і листопад. В умовах України природний листопад спостерігається дуже рідко, коли додатні температури зберігаються до кінця листопада. У звичайні роки на півдні УРСР наприкінці жоівтня, а в більш північних районах і раніше, настають згубні для листкової поверхні приморозки, які припиняють вегетацію.

  Протягом цієї фази всі поживні речовини в рослині мобілізуються на підготовку до зимівлі і наступної вегетації. Достиглі ягоди, що залишилися на кущах, продовжують в'ялитись, втрачаючи воду й відносно збільшуючи вміст цукру. Асиміляція ще триває в першій половині фази при наявності листкової поверхні. Деревина верхньої частини пагонів продовжує дозрівати. Недозріла частина лози відокремлюється корковою тканиною від дозрілої.

  З настанням холодних осінніх ночей листя посилено старіє від основи пагона до його верхівки, втрачає хлорофіл, віддаючи рослині всі цінні органічні й мінеральні речовини, і набирає характерного, осіннього забарвлення.

  Протягом шостої фази при сприятливих умовах продовжують рости і формуватись бруньки. Після збирання врожаю проводять глибоке внесення органічних добрив, перекопують ряди винограду і зорюють міжряддя, нарізають лозу. Перед настанням стійкого похолодання кущі вкривають на зиму.

  Після припинення вегетації виноградна рослина вступає в період відносного (або органічного) спокою, який поділяється на глибокий (до кінця грудня — початку січня) і вимушений спокій. У період глибокого спокою неможливо з підвищенням температури спричинити розпускання зимових вічок. Період спокою на півдні України триває близько 6 місяців і є для винограду біологічно необхідним у зв’язку з тим, що завдяки йому рослина зберігається в суворих умовах перезимівлі й підготовляється до майбутньої вегетації.

  На початку періоду відносного спокою закінчується дозрівання пагонів, відбувається перетворення запасних речовин і переміщення їх з однорічних пагонів у тканини багаторічної деревини та коріння. Нагромадження вуглеводів і дозрівання пагонів ранньостиглих сортів починається й закінчується раніше, ніж у пізньостиглих. Тому раціональніше осіннє обрізування й укривання починати з сортів першої групи.

  Ферментативна діяльність ще триває. Тканини, покриті корком, беруться захисними інкрустуючими речовинами. Усі ситовидні трубочки закупорюються. Завмирає життєдіяльність коренів, які переходять у стан спокою. При зниженні температури до 0 і 2° органи винограду кілька днів загартовуються.

  Однорічна лоза у дозрілому стані дуже морозостійка і витримує зниження температури до мінус 20°. Добре дозрілі пагони та корені винограду містять більше сухої речовини, концентрація клітинного соку їх вища і значно більше нагромаджується захисних речовин у вигляді вуглеводів. Морозостійкість їх тим більша, чим вищий в них вміст вуглеводів. Із зниженням температури вуглеводи перетворюються в цукри. Чим вища морозостійкість сорту й суворіша зима, тим більша частина крохмалю перетворюється на цукор.

  Таким чином, особливості річного циклу розвитку винограду залежать від сорту, метеорологічних умов року та умов конкретного виноградарського району. Через те строки початку й закінчення робіт на винограднику несталі. Високі врожаї винограду забезпечує біологічно обгрунтована агротехніка. Для складання комплексу агрозаходів, що застосовуються для забезпечення високих урожаїв, треба знати біологію сортів та їх вимоги в умовах середовища.