Цей метод селекції винограду набув тепер великого значення. Головною перевагою цього методу є спрямованість селекційного процесу, а тому й більша ймовірність досягти бажаних результатів у найкоротший строк.

  При доборі батьківських пар треба насамперед враховувати їх цінні біологічні ознаки, які відповідають меті селекції. Велике значення при формуванні нового організму мають також стан рослин, їх вік та здатність в певних умовах передавати в тій чи іншій мірі гібридному потомству свої ознаки та властивості.

  Не менш важливою умовою для спрямованого виведення новихсортів винограду є обов’язковість добору батьківських пар, віддалених за своїм походженням і географічним місцем зростання.

  При доборі пар для схрещування слід враховувати давність сорту, а також вік рослин-утворювачів та їх фізіологічний стан. При схрещуванні давніх сортів з молодими сортами ознаки і властивості перших передаються новому поколінню більш енергійно, ніж останніх.

  Слаборослі, старі, пошкоджені шкідниками і хворобами або ослаблені внаслідок впливу інших факторів (підмерзання, механічних пошкоджень, недостачі світла, їжі, вологи та ін.) кущі винограду не варто брати для гібридизації, бо вони дають менш життєве потомство. Особливо важливе значення має стан материнської рослини, бо насіння, що розвивається в ягодах за рахунок вироблюваних рослиною поживних сполук, вже з ранніх етапів свого ембріонального розвитку відчуває переважний вплив материнської рослини, яка є природним ментором.

  В результаті вивчення в УНДІВВ великої кількості гібридних рослин виявлено, що при схрещуванні культурних сортів різних строків достигання одержують сіянці, що за скоростиглістю нагадують батьківські форми з більш раннім достиганням ягід. Значна кількість форм виявляється ще більш ранньостиглою, ніж батьківська. Ця особливість дуже яскраво виявляється в тому разі, коли за материнську рослину взято сорт дуже раннього строку достигання.

  Для виведення столових форм дуже раннього і раннього строків достигання за родительські пари треба брати здебільшого дуже ранні і ранньозрілі європейські сорти: Перлина Саба, Мадлен Анжевін, Маленгр ранній, Золотистий ранній, Єзандарі білий, Єзандарі чорний, Португізер, Чилякі рожевий, Мускат чорний ранній, Королева виноградників, Ліпьян, Мускат угорський, Шасла біла, рожева, мускатна, Халілі чорний, Халілі білий і т. д.

  Користуючись закономірністю ухилення потомства в бік ранньостиглості, можна одержувати дуже рано і рано достигаючі форми при схрещуванні вище наведених та інших дуже ранніх і ранніх сортів з сортами більш пізніх строків достигання: Мускат гамбурзький, Матяш Янош, Мускат Оттонель, Італія, Альфонс Лавалє, Арараті, Тайфі рожевий. Німранг, Кіровабадський столовий та інші.

  Для виведення столових форм середнього періоду достигання слід проводити схрещування між середньостиглими сортами (Мускат гамбурзький, Матяш Янош, Мускат Оттонель, Кіровабадський столовий, Сенсо, Красуня Цегледа, Астраханський скоростиглий і інші). Сорти з середнім строком дозрівання можна одержати від схрещування вище перелічених дуже ранніх і ранньостиглих сортів з великоплідними, транспортабельними, лежкими високоякісними сортами більш пізнього періоду достигання (Карабурну, Італія, Альфонс Лавале, Тайфі рожевий, Арараті, Мускат Олександрійський, Агадаї і т. д.).

  Для виведення пізніх столових сортів з господарсько цінними ознаками і властивостями треба схрещувати між собою вище перелічені сорти пізнього періоду достигання.

  В результаті наявності мінливості, яка виявляється у великому варіюванні строків достигання і інших ознак гібридних сіянців винограду, при схрещуванні сортів дуже раннього, раннього і середнього періодів достигання з пізніми і другими сортами можна також одержати великоплідні форми різних строків достигання з різноманітним забарвленням, консистенцією м’якоті, смаковими якостями і транспортабельністю.

  Для виведення винних форм — красильників, з метою приготування високоякісних червоних столових і десертних вин як вихідних родителів (особливо материнських), слід брати сорти з забарвленим соком, такі як Алікант Буше, Пті Буше, Тентюр’є, Таїровський, а також сорти, які містять в шкірці у великій кількості легко екстрагуючі фарбуючі речовини: Каберне-Совіньйон, Сапераві, Мерло, Кахет, Копчак, Хиндогні, Серексія, Олександроулі та інші.

  Практика показує, що при виведенні білих технічних сортів для одержання столових вин і шампанських виноматеріалів за родительські форми можуть бути використані сорти: Рислінг, Ркацителі, Шардоне, Воскеат, Чилар, Піно сірий, Трамінер рожевий, Аліготе, Рислінг італійський, Баян ширей, Тельтикурук, Мюллер-Тургау, Семільйон, Кульджинський та інші.

  Щоб одержати високоцукристі мускатні форми, які дають особливо цінні десертні вина, або сорти-цукронакоплювачі, придатні для одержання токайських вин, за родителів підбирають сорти, що володіють мускатним присмаком і властивістю накопичувати в ягодах велику кількість цукру (Мускат чорний ранній, Золотистий ранній, Мускат білий, Мускат рожевий, Мускат Кольяба, Мускат Оттонель, Мюскадель), а також знайомі, завдяки своїм цінним технологічним якостям, сорти — Алеатіко, Фурмінт, Гаре Левелю та інші.

  Для створення високоякісних столових і винних форм, стійких проти філоксери, найбільш перспективними являються, по-перше, міжсортові схрещування в межах відносно філоксеростійких високоякісних європейських сортів винограду. При доборі вихідних родителів у цьому випадку перевага надається сортам, які походять з географічно віддалених і економічно різноманітних районів. До таких сортів відносяться грузинські — Ркацителі, Мцване кахетинський, Цицка, Хариствала тетрі, Шаба, Горулі Мцване, Чинурі; вірменські — Джерджерук, Севануш, Берджакі; молдавські — Papa нягра, Корна нягра, Корна алба та інші, які ростуть в умовах СРСР. По-друге, міжвидові схрещування високоякісних стародавніх культурних сортів з більш консервативною спадковістю (Ркацителі, Каберне-Совіньйон, Копчак, Мцване, Чинурі, Серексія, Трамінер рожевий, Піно сірий, Корна нягра, Шабо, Хариствала тетрі, Аліготе, Рислінг рейнський, Хиндогні і інші), з філоксеро-, мільдью-, морозостійкими сортами та видами (Ріпарія Х Рупестріс 101-14 3309, Ріпарія Х Берландієрі 420-А, Берландієрі х Ріпарія Кобера 5ББ, Вітіс Цінерея Арнольді та інші).

  Для виведення морозостійких сортів у районах, де грунт заражений філоксерою, за материнські рослини слід брати високоякісні сорти винограду: Перлина Саба, Мадлен Анжевін, Маленгр ранній, Чауш, Мускат чорний ранній (Марсельський ранній), Мускат Оттонель, Золотистий ранній (Іршаї Олівер), Шасла біла, Шасла рожева, Шасла мускатна, Мускат угорський, Матяш Янош, Мускат гамбурзький, Мускат білий (Мускат фронтіньянський), Мускат рожевий, Аліготе, Ркацителі, Чорний солодкий, Сіянець Маленгра, Шасла Мічуріна № 135, Північний 7 і інші, схрещуючи їх з філоксеро-, мільдью-, морозостійкими підщепами, а також з амурським виноградом. В районах, де грунт не заражений філоксерою, слід провести схрещування між високоякісними сортами і з амурським виноградом. В справі виведення високоякісних стійких сортів дуже перспективною являється повторна гібридизація. В цьому випадку за одного з родителів використовують європейсько-американські чи европейсько- амурські гібриди, а також стійкі сорти винограду, які знаходяться в виробничих насадженнях. За другого родителя для схрещування залежно від селекційного завдання можна використати високоякісні сорти винограду, стійкі види, а також перспективні філоксеро-, мільдью-, і морозостійкі форми з доброю якістю врожаю.

  Для виведення філоксеростійких підщепних сортів необхідно широко застосовувати пряме і зворотне схрещування відомих підщепних сортів (Ріпарія Х Рупестріс 101-14, 3309; Берландієрі х Ріпарія Кобера 5 ББ, АрамонX Рупестріс Ганзен № 1, Шасла X Берландієрі 41 Б, Солоніс Х Ріпарія 1616 і інші), а також підщепних сортів та чистих диких видів і, нарешті, інших видів між собою (Ріпарія, Лабруска, Цінерея, Ротундифолія, Берландієрі і т. д.).

  При виведенні зимостійких підщеп для північного виноградарства до схрещування можна широко залучити Амурський виноград, філоксеростійкі підщепні сорти (Ріпарія Х Рупестріс 101-14,3309, Солоніс х Ріпарія 1616, Рупестріс д. Ло та інші), стійкі до морозу міжвидові гібриди (Північний, Зоря півночі, Буйтур, Арктик, Північний білий.