В липні, коли чубуки приживуться і підуть у ріст, земляні горбики поступово знижують, а потім зовсім розгортають, провадячи цю роботу за хмарної погоди.
В період з кінця травня до середини серпня шкілку поливають 1—4 рази залежно від умов вологості грунту та наявності опадів. У липні—серпні виноград у шкілці два рази підживлюють фосфорно-калійними добривами, витрачаючи по 15 г суперфосфату і 8 г калійної солі на погонний метр. Таке підживлення сприяє кращому визріванню молодого приросту саджанців.
З кінця травня до початку вересня шкілку 5—8 разів обприскують 0,5-процентним розчином бордоської рідини, щоб запобігти ураженню її мільдью. Міжряддя систематично розпушують, не допускаючи утворення корки та з’явлення бур’янів. В другій-третій декаді жовтня (звичайно після приморозків) саджанці викопують з шкілки, обрізують нездерев’янілий приріст, сортують їх і протягом зими зберігають прикопаними в вологому піску в критих траншеях або спеціальних сховищах. Весною саджанці висаджують на постійне місце на виноградник.
Застосовуючи такий спосіб вирощування саджанців, в шкілці можна виростити з лози, заготовленої з одного маточного куща, 10—15 саджанців, а з 1 га маточника — садивний матеріал для закладання 10—15 га виноградників.
В умовах північних районів УРСР за холодного літа у шкілці не вдається виростити високоякісних саджанців з добре визрілим приростом, незважаючи на те, що шкілку закладають в теплому, захищеному місці, рослини садять неглибоко і без земляних горбиків, провадять підживлення тощо. Для того щоб саджанці краще розвинулися, їх іноді залишають в шкілці на другий рік. На зиму їх треба добре вкрити спочатку землею, а потім органічними матеріалами (листям, глицею, торфом, гноєм) шаром завтовшки 5—7 см. На шкілці треба провести снігозатримання. Без належного захисту шкілка в холодну безсніжну зиму може зовсім загинути внаслідок повного вимерзання коренів, а іноді й надземної частини саджанців.
при вирощуванні винограду в умовах північних районів та при вирощуванні його з вкорочених чубуків тому, що при цьому краще розвивається один пагін, за рахунок приросту якого збільшують довжину штамба саджанця.
В липні, коли чубуки приживуться і підуть у ріст, земляні горбики поступово знижують, а потім зовсім розгортають, провадячи цю роботу за хмарної погоди.
В період з кінця травня до середини серпня шкілку поливають 1—4 рази залежно від умов вологості грунту та наявності опадів. У липні—серпні виноград у шкілці два рази підживлюють фосфорно-калійними добривами, витрачаючи по 15 г суперфосфату і 8 г калійної солі на погонний метр. Таке підживлення сприяє кращому визріванню молодого приросту саджанців.
З кінця травня до початку вересня шкілку 5—8 разів обприскують 0,5-процентним розчином бордоської рідини, щоб запобігти ураженню її мільдью. Міжряддя систематично розпушують, не допускаючи утворення корки та з’явлення бур’янів. В другій-третій декаді жовтня (звичайно після приморозків) саджанці викопують з шкілки, обрізують нездерев’янілий приріст, сортують ЇХ і протягом зими зберігають прикопаними в вологому піску в критих траншеях або спеціальних сховищах. Весною саджанці висаджують на постійне місце на виноградник.
Застосовуючи такий спосіб вирощування саджанців, в шкілці можна виростити з лози, заготовленої з одного маточного куща, 10—15 саджанців, азі га маточника — садивний матеріал для закладання 10—15 га виноградників.
В умовах північних районів УРСР за холодного літа у шкілці не вдається виростити високоякісних саджанців з добре визрілим приростом, незважаючи на те, що шкілку закладають в теплому, захищеному місці, рослини садять неглибоко і без земляних горбиків, провадять підживлення тощо. Для того щоб саджанці краще розвинулися, їх іноді залишають в шкілці на другий рік. На зиму їх треба добре вкрити спочатку землею, а потім органічними матеріалами (листям, глицею, торфом, гноєм) шаром завтовшки 5—7 см. На шкілці треба провести снігозатримання. Без належного захисту шкілка в холодну безсніжну зиму може зовсім загинути внаслідок повного вимерзання коренів, а іноді й надземної частини саджанців.