Книги / Прискорене розмноження винограду.
Способи прискореного вирощування саджанців винограду. Вирощування саджанців із вкорочених чубуків.

СПОСОБИ ПРИСКОРЕНОГО ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ВИНОГРАДУ. ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ІЗ ВКОРОЧЕНИХ ЧУБУКІВ

  В практиці виноградарства давно відомі різні варі­анти прискореного розмноження винограду. Проте біль­шість з них порівняно рідко використовували в широких розмірах для створення великих насаджень винограду. В останні роки в зв’язку з просуванням винограду в нові райони і створенням маточників високоцінних сортів деякі способи прискореного вирощування з вкорочених здерев’янілих та з зелених чубуків набувають великого значення.

  Одним з найбільш надійних способів розмноження є прискорене вирощування саджанців з вкорочених чу­буків у теплицях та парниках.

  Найбільш широко цей спосіб вирощування саджанців був застосований ще в 1936 році в Узбецькій РСР, тому іноді його називають узбецьким способом. В період 1938—1941 pp. деякого поширення цей спосіб набув у Казахській РСР.

  Прискорене вирощування саджанців провадили деякі радгоспи Кримського винкомбінату «Массандра», де було вирощено 1,5 мільйона саджанців.

  З 1947 року спосіб вирощування саджанців з вкоро­чених чубуків вивчався Всесоюзним інститутом винороб­ства і виноградарства «Магарач» (М. І. Маркін). В цей же час прискорене розмноження почали застосовувати в північній зоні виноградарства, в Московській, Саратовській, Воронезькій, Курській та інших об­ластях.

  У Києві досліди по прискореному розмноженню вино­граду проводились у 1934—1935 pp. в акліматсаду.

  До 1955 року досліди по вирощуванню саджанців із вкорочених чубуків проводились Київським опорним пунктом УНДІВВ. В 1955 році за інструкцією опорного пункту прискорене вирощування саджанців і закладання ними колекційних ділянок провів ряд дослідників, що працюють в Лісостепу та на Поліссі.

  Так, садовод колгоспу ім. Ілліча, Гоголівського ра­йону, Полтавської області, Н. Г. Гориздра, вміло вико­риставши спосіб прискореного розмноження, заклав колекційну ділянку, в якій є понад ЗО кращих сортів винограду. Цим же способом заклали колекційні ділянки любитель с.Середина-Буда, Сумської області, Ф. П. Дья­ченко та вчитель П. П. Коломієць в м. Конотопі. Успіш­но використали цей спосіб закладки виноградників любителі Ф. І. Богатирьов в м. Дніпропетровську, К. П. Грицаєнко в м. Костянтинівні та багато інших.

  Починаючи з 1956 року, масове вирощування гор­щечкових саджанців з вкорочених чубуків у парниках провадиться в Київському виноградарському радгоспі. Тут було вирощено близько ЗО тисяч саджанців; части­ною було закладено близько 10 га виноградників, а решту — продано колгоспам. В 1957 році в радгоспі цим способом було вирощено близько 50 тисяч саджанців висо'коцінних рановизріваючих сортів винограду (Пер­лина Саба, Золотистий ранній, Шасла мускатна та ін.). Частина була посаджена на 14,8 га, частина — викори­стана для ремонту виноградників, які були зріджені в результаті пошкоджень морозом в сувору безсніжну зи­му 1955/56 p., та реалізована в колгоспах.

  Безперечно, вирощування виноградних саджанців в парниках з укорочених чубуків зможе знайти широке застосування в колгоспах і радгоспах Лісостепу та По­лісся, а також у степовій зоні — вирощування корене­власного винограду. Його з успіхом можна використати для закладання маточників високоцінних підщепних сор­тів, а також колекційних та сортовипробувальних діля­нок. Цим способом повною мірою зможуть скористатися виноградарі-любителі, число яких щорічно збільшується. Створюючи відповідні умови для чубуків у кімнаті, на веранді чи в любительській теплиці, вони можуть виро­щувати саджанці дефіцитних цінних сортів винограду.

  Спосіб вирощування саджанців із вкорочених здере­в’янілих чубуків дає можливість у два — три рази збільшити кількість вирощених саджанців з наявної кількості лози тому, що з одного звичайного (50—60 см) можна мати до 4 вкорочених одновічкових чубуків.

  Крім того, закладання виноградника прискорюється, тому що садіння на постійне місце провадиться в рік вирощування саджанців, і відпадає потреба витрачати ще один рік на впрошування саджанців у шкілці; зникає потреба пересаджувати рослини після їх вкорінення.

  Роботи по вкоріненню чубуків розпочинають зимою або рано навесні в умовах закритого грунту, що дає можливість значно збільшити вегетаційний період і ви­користати більшу кількість літнього тепла, а це сприяє кращому розвиткові рослин, визріванню приросту та завершенню вегетаційного періоду і кращій зимівлі мо­лодих кущів. Це дуже важливо для північних районів, де не вистачає літнього тепла.

  Процес прискореного вирощування саджанців у пар­никах, як він склався в умовах Києва, триває близько трьох місяців і включає послідовне проведення таких операцій: намочування лози, нарізування вкорочених чу­буків, пророщування їх у піску (або стратифікація) в теплиці, висаджування пророщених чубуків у землю в горщечки, виставлені в теплі парники, та вирощування з них саджанців, загартування і садіння їх у стані веге­тації на постійне місце або в шкілку.

 

  Читать далее...