СПОСОБИ ПРИСКОРЕНОГО ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ВИНОГРАДУ. ВИРОЩУВАННЯ САДЖАНЦІВ ІЗ ВКОРОЧЕНИХ ЧУБУКІВ
В практиці виноградарства давно відомі різні варіанти прискореного розмноження винограду. Проте більшість з них порівняно рідко використовували в широких розмірах для створення великих насаджень винограду. В останні роки в зв’язку з просуванням винограду в нові райони і створенням маточників високоцінних сортів деякі способи прискореного вирощування з вкорочених здерев’янілих та з зелених чубуків набувають великого значення.
Одним з найбільш надійних способів розмноження є прискорене вирощування саджанців з вкорочених чубуків у теплицях та парниках.
Найбільш широко цей спосіб вирощування саджанців був застосований ще в 1936 році в Узбецькій РСР, тому іноді його називають узбецьким способом. В період 1938—1941 pp. деякого поширення цей спосіб набув у Казахській РСР.
Прискорене вирощування саджанців провадили деякі радгоспи Кримського винкомбінату «Массандра», де було вирощено 1,5 мільйона саджанців.
З 1947 року спосіб вирощування саджанців з вкорочених чубуків вивчався Всесоюзним інститутом виноробства і виноградарства «Магарач» (М. І. Маркін). В цей же час прискорене розмноження почали застосовувати в північній зоні виноградарства, в Московській, Саратовській, Воронезькій, Курській та інших областях.
У Києві досліди по прискореному розмноженню винограду проводились у 1934—1935 pp. в акліматсаду.
До 1955 року досліди по вирощуванню саджанців із вкорочених чубуків проводились Київським опорним пунктом УНДІВВ. В 1955 році за інструкцією опорного пункту прискорене вирощування саджанців і закладання ними колекційних ділянок провів ряд дослідників, що працюють в Лісостепу та на Поліссі.
Так, садовод колгоспу ім. Ілліча, Гоголівського району, Полтавської області, Н. Г. Гориздра, вміло використавши спосіб прискореного розмноження, заклав колекційну ділянку, в якій є понад ЗО кращих сортів винограду. Цим же способом заклали колекційні ділянки любитель с.Середина-Буда, Сумської області, Ф. П. Дьяченко та вчитель П. П. Коломієць в м. Конотопі. Успішно використали цей спосіб закладки виноградників любителі Ф. І. Богатирьов в м. Дніпропетровську, К. П. Грицаєнко в м. Костянтинівні та багато інших.
Починаючи з 1956 року, масове вирощування горщечкових саджанців з вкорочених чубуків у парниках провадиться в Київському виноградарському радгоспі. Тут було вирощено близько ЗО тисяч саджанців; частиною було закладено близько 10 га виноградників, а решту — продано колгоспам. В 1957 році в радгоспі цим способом було вирощено близько 50 тисяч саджанців висо'коцінних рановизріваючих сортів винограду (Перлина Саба, Золотистий ранній, Шасла мускатна та ін.). Частина була посаджена на 14,8 га, частина — використана для ремонту виноградників, які були зріджені в результаті пошкоджень морозом в сувору безсніжну зиму 1955/56 p., та реалізована в колгоспах.
Безперечно, вирощування виноградних саджанців в парниках з укорочених чубуків зможе знайти широке застосування в колгоспах і радгоспах Лісостепу та Полісся, а також у степовій зоні — вирощування кореневласного винограду. Його з успіхом можна використати для закладання маточників високоцінних підщепних сортів, а також колекційних та сортовипробувальних ділянок. Цим способом повною мірою зможуть скористатися виноградарі-любителі, число яких щорічно збільшується. Створюючи відповідні умови для чубуків у кімнаті, на веранді чи в любительській теплиці, вони можуть вирощувати саджанці дефіцитних цінних сортів винограду.
Спосіб вирощування саджанців із вкорочених здерев’янілих чубуків дає можливість у два — три рази збільшити кількість вирощених саджанців з наявної кількості лози тому, що з одного звичайного (50—60 см) можна мати до 4 вкорочених одновічкових чубуків.
Крім того, закладання виноградника прискорюється, тому що садіння на постійне місце провадиться в рік вирощування саджанців, і відпадає потреба витрачати ще один рік на впрошування саджанців у шкілці; зникає потреба пересаджувати рослини після їх вкорінення.
Роботи по вкоріненню чубуків розпочинають зимою або рано навесні в умовах закритого грунту, що дає можливість значно збільшити вегетаційний період і використати більшу кількість літнього тепла, а це сприяє кращому розвиткові рослин, визріванню приросту та завершенню вегетаційного періоду і кращій зимівлі молодих кущів. Це дуже важливо для північних районів, де не вистачає літнього тепла.
Процес прискореного вирощування саджанців у парниках, як він склався в умовах Києва, триває близько трьох місяців і включає послідовне проведення таких операцій: намочування лози, нарізування вкорочених чубуків, пророщування їх у піску (або стратифікація) в теплиці, висаджування пророщених чубуків у землю в горщечки, виставлені в теплі парники, та вирощування з них саджанців, загартування і садіння їх у стані вегетації на постійне місце або в шкілку.
Читать далее...
(099) 631-22-86