ВИСАДЖУВАННЯ ГОРЩЕЧКОВИХ САДЖАНЦІВ НА ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ

  Висаджування на постійне місце саджанців, вироще­них в теплицях та парниках прискореними методами, можна рекомендувати лише на невеликих площах і лише в тих випадках, коли є впевненість, що за молодими рослинами буде бездоганний догляд. Найменші порушення агротехнічних правил догляду або негативні кліма­тичні умови нерідко завдають великої шкоди молодим насадженням, а іноді й призводять їх до загибелі.

  На постійне місце висаджують лише міцні, добре розвинуті саджанці завдовжки 40—50 см і призвичаєні до вирощування у відкритому грунті; незагартовані саджанці висаджувати в поле недопустимо, бо вони мо­жуть зазнати непоправної шкоди від підсихання листків або від негативного впливу знижених температур, які бувають в травні. Слабкі саджанці висаджують у шкілку.

  В умовах Києва саджанці висаджують з третьої де­кади травня до середини червня, а то й пізніше, залежно від погодних умов.

  В прохолодне літо 1956 року в Київському виноградарському радгоспі були добрі наслідки приживання при садінні горщечкових саджанців у середині липня.

  На час висаджування молодий приріст у саджанців з основи починає визрівати.

  Площу під виноградник завчасно підготовляють. Її з осені орють плантажним плугом на глибину 60—70 см і обов’язково вносять (особливо на малородючих підзо­листих грунтах) по 100—200 т гною чи торфокомпосту на один гектар. При садінні винограду на крутих схилах чи на бідних піщаних грунтах замість суцільного план­тажу копають ями (чи траншеї) розміром 90 X 90 см, в які вносять по ЗО—50 кг перегною під кущ залежно від родючості грунту. На піщаних грунтах більшу частину добрив вносять у яму суцільно на глибину 60—70 см, а меншу, змішану з грунтом, поверх перегнійної «по­душки» на глибину 40—60 см. На суглинкових грунтах перегній краше вносити не суцільно, а змішаним з зем­лею. Для заправки ям використовують верхній, родю­чий шар грунту. До перегною доцільно добавляти по 50—100 г суперфосфату на яму, а на підзолистих грун­тах — по 100—200 г фосфоритного борошна. Внесення добрив у ями сприяє приживленню саджанців, їх ростові та плодоношенню. Коріння в зоні, де внесено добриво, розвивається глибше, а тому менше пошкоджується мо­розами. Копати ями і заправляти добривами слід восе­ни або рано навесні, щоб не допускати пересушування грунту.

  Якщо грунт підготовлений суцільним перевалом, то треба намітити місця для садіння винограду і рано весною внести в ями добрива. Після цього їх на 2/3 гли­бини загортають і залишають в такому вигляді до часу садіння. На одну яму вносять не менше 10—20 кг пере­гною. Крім того, на місце, куди буде висаджуватись саджанець, добре було б внести хоча по 3—5 кг зрілого компосту в суміші з землею. Компост містить велику кількість легкозасвоюваних речовин і забезпечує добрий ріст коріння й швидкий розвиток висадженої рослини.

  Не слід занадто захоплюватись внесенням у садивні ями надмірної кількості перегною і, особливо, мінераль­них добрив. Це дуже небезпечно в суху весну. Виноград, посаджений в добре заправлені ями, в перший рік треба додатково поливати. Спрямовують ряди винограду з півночі на південь, а на крутих схилах — поперек схилу. Ширина міжрядь в південних районах — 2 м і в північних — 2,5 м. Відстань між кущами в ряду — 1,5—2 м. В присадибних умовах відстань між рядами і кущами — 1,5—2 м, а для сильноростучих ізабельних сортів в районах Полісся — до 3 м.

  Якщо за прогнозом погоди в найближчі дні передба­чається сильна спека, суховій чи зниження температури повітря нижче 5°, то висаджування треба затримати до настання більш сприятливої погоди, бо висаджені під несприятливу погоду парникові саджанці можуть зазна­ти великої шкоди. За кілька днів перед висаджуванням рослини, які досягли висоти 40—50 см і на яких не про­вадили чеканки, прищипують; на них видаляють зайві пагони і пасинкують, залишаючи лише два верхніх па­синки. Саджанці старанно обприскують 0,5-процентним розчином бордоської рідини. Перед встановленням в ящики, в яких саджанці вивозять до місця садіння, їх добре поливають, щоб земляна грудка промокла і легко видалялася з горщечків. Саджанців, що вирощуються в паперових горщечках, не поливають, бо від цього па­пір розмокає і грудка при перевезенні може розвалитись. Висаджування краще провадити в похмуру погоду або надвечір. В сприятливу погоду можна висаджувати протягом всього дня.

  Садять рослини в ямки на глибину 40—50 см на суг­линкових грунтах і до 60 см на піскуватих.

  В умовах західних областей УРСР, де грунт негли­боко промерзає зимою, а літом в глибинних горизонтах його несприятлива (знижена) температура, садити ви­ноград глибше 40 см недоцільно.

  Місце прищипування основного пагона саджанця має бути приблизно на рівні поверхні грунту. Саджанці обе­режно звільняють від горщечків і встановлюють у ямку. Грудку з саджанцем обгортають сумішшю робочої землі з добре визрілим компостом, землю навколо неї ущіль­нюють і поливають. У паперових горщечків перед садін­ням відривають дно. Ямку загортають до такого рівня, щоб закрити землею всю здерев’янілу частину штам­бика. Нездерев’яніла частина штамбика лишається незагорненою в лунці глибиною 20—ЗО см.

  Наявність лунок до деякої міри утруднює обробіток грунту міжрядь та догляд за рослинами. В дощове літо лунки можуть часто затоплюватись водою, а це ство­рює заболочування і дуже негативно впливає на ріст молодих кущів. Для захисту лунок від затоплення їх обмежовують валками так, щоб дощова вода збиралась і стікала по міжряддях.

  Висаджені рослини треба дуже старанно доглядати. Якщо після садіння помічено зав’ядання деяких рослин, то їх треба притінити і додатково полити. Занадто сухої погоди висаджені рослини через 2—3 тижні поливають, а при потребі й притіняють зеленими гілками. Пагони, що розвиваються з залишених пасинків, підв’язують до кілків. На самих сильних кущах можна лишати по два пагони, а на решті — по одному. Всі зайві пагони при­щипують. В міру наростання приросту його систематич­но обприскують 0,3—0,5-процентним розчином бордо­ської рідини. Грунт треба систематично розпушувати, не допускаючи з’явлення корки та бур’янів.

 Для стимулювання кращого росту молодих кущів їх в першу половину літа підживлюють розбавленими фе­каліями, гноївкою чи пташиним послідом в концентрації 1 : 10, коров’яком в концентрації 1 : 4 або розчином фосфорних і азотних добрив, витрачаючи суперфосфату 30 г та 20 г аміачної селітри на один кущ. Кількість води дають залежно від потреби поливу (3—10 л на кущ).

  В другій половині літа догляд за рослинами треба спрямовувати на прискорене визрівання приросту і підготовку кущів до зими, бо кущі з нездерев’янілим приростом зимують дуже погано. Для цього їх слід 2—3 ра­зи підживити фосфорними та калійними добривами, вно­сячи при кожному підживленні по ЗО—40 г суперфос­фату та близько 15—20 г калійної солі під кущ. Піджив­лення слід робити, враховуючи місцевий досвід у цій справі, щоб не пригнічувати рослин добривами.

  На початку вересня всі пагони на кущах слід при­щипнути. Кущі, які ростуть надто буйно, слід прищипнути в кінці серпня. Прищипування сприяє кращому визрі­ванню та потовщенню лози.

  При доброму догляді приріст на кущах до осені до­сягає 1 м і визріває на 40—60%. Сильні кущі наступного року можуть принести невеликий врожай.

  Кущі закривають на зиму до початку морозів. В умо­вах Києва цю роботу провадять в кінці жовтня — на по­чатку листопада. При цьому лунку загортають доверху, а над кущем насипають земляний горбик висотою 20— 25 см і діаметром 50 см.

  Для забезпечення надійної зимівлі на винограднику обов’язково треба затримувати сніг, а в безсніжну зиму грунт на винограднику треба накрити торфом або лісною підстілкою, листям чи гноєм шаром завтовшки хоча б в 5 см. Коріння винограду характеризується невисокою зимостійкістю, а тому при відсутності доброго захисту може вимерзнути.

  Читать далее...