Книги / Прискорене розмноження винограду.
Пересаджання вкорінених чубуків у грунт

ПЕРЕСАДЖУВАННЯ ВКОРІНЕНИХ ЧУБУКІВ У ГРУНТ

  Вкорінені чубуки обережно витягають з піску і пересаджують в парниковий родючий грунт. Вирощувати саджанці можна або в горщечках (в парниках і тепли­ці) або в грунті (в парниках і шкілці).

  Вирощування саджанців у горщечках триває без порушення кореневої системи аж до кінця травня наступного року. При вирощуванні в гончарних горщечках рослини без перерви вегетації з метою ство­рення оптимальних умов можна переносити з теплиць в парники і назад, зберігати зимою з грудкою землі.

  Розмір горщечків для пересаджування вкорінених чубуків має бути близько 10 см.. Земля для наповнення горщечків мусить бути поживною, але легкою за меха­нічним складом, проникною для води і повітря. Тоді рослини будуть краще розвиватись, а приріст — краще визрівати. Не слід користуватись землею, на якій виро­щували розсаду овочевих культур, бо в ній можуть бути зачатки хвороб, які викликають загнивання чубуків.

  Пересаджування окорінених чубуків у горщечки про­вадять в притіненому місці і вживають заходів, щоб під час пересаджування корені не підсихали, а рослини не в’янули. Для цього їх зразу після витягування з піску оббризкують водою і зразу ж висаджують, маючи на увазі, що навіть незначне підсушування коріння може призвести до загибелі рослини. Горщечки спочатку до половини заповнюють землею, потім на неї ставлять чу­буки і присипають корені землею. Саджанець добре по­ливають або занурюють у воду, щоб земля наскрізь промокла і добре пристала до коренів. Горщечки з ви­садженими вкоріненими чубуками розміщають на сте­лажах в теплиці чи в остиглих парниках, обгорнувши їх землею, щоб не пересохли. Парники накривають ра­мами і в перші дні в гарячу пору дня притіняють, а як треба, то й оббризкують водою, не допускаючи в’янення рослин. При роботі в теплиці під час і після пересаджу­вання підтримують достатню вологість повітря.

  Коли рослини звикнуть до нових умов і почнуть ро­сти, рами держать на підставках, а згодом зовсім зні­мають. В міру потреби рослини поливають. Полив кра­ще робити при допомозі шланга, щоб уникнути частого зволоження листя, бо це може сприяти з’явленню мільдью. Горшкові рослини розставляють в парнику не за­надто густо, а на відстані 10—15 см одну від одної (80— 100 горщечків на раму). Тоді вони не затіняють одна одну і краще розвиваються, а сонце краще обігріває землю в парнику. Молоді рослини треба систематично обприскувати 0,3—0,5-процентним розчином бордоської рідини для захисту від мільдью. В серпні — вересні росли­ни підживлюють раз на 10—15 днів, спочатку фосфор­ними й азотними, а потім фосфорними й калійними доб­ривами. Для розчину добрив беруть 50—100 г суперфо­сфату і по 20—40 г аміачної селітри й калійної солі на відро води. Підживлення треба починати з малих доз, які, коли не буде шкоди, поступово можна збільшувати. Верхівки рослин, що досягли 40 см, прищипують, щоб сприяти кращому визріванню приросту. Пагони підв’я­зують до кілочків. Під кінець вегетації поливи можна зменшити, але не допускаючи надмірного пересихання грунту, бо це може затримати визрівання приросту.

  Восени рослини оберігають від пошкодження примо­розками, намагаючись якомога продовжити період ве­гетації та поліпшити тепловий режим. Для цього на пар­ники накладають другі короби (нарощують короби) і накривають їх рамами. Рами держать на підставках, підтримуючи температуру в парниках 25—30°. При за­грозі приморозку парники на ніч закривають. Коливан­ня температури від 10° уночі до 30° вдень прискорює дозрівання приросту і підготовку рослин до зимівлі.

  При належному догляді з зелених чубуків до осені виростають саджанці з добре розвиненою кореневою си­стемою та з приростом 4—6 мм завтовшки, що визрів до 5—40 см залежно від строків початку роботи та дог­ляду за рослинами.

  В листопаді — грудні, перед морозами, саджанці переносять для зберігання на зиму. Ті з них, які мають добре визрілий приріст краще зберігати в критих тран­шеях, куди їх ставлять з горщечками в кілька ярусів, пересипаючи кожний ярус вологим піском, як і звичай­ні саджанці. Перед цим їх піддають дії легкого примо­розку (в 2—3°), потім обривають підмерзле листя і зрі­зують невизрілу частину приросту. Визрілий приріст обприскують 2-процентним розчином мідного або 3—5-процентним розчином залізного купоросу для захисту від плісняви та грибкових хвороб.

  Саджанці пізніх строків розмноження, у яких погано визрів приріст, краще зберігати в теплиці, вкритій ма­тами, при температурі в зимовий період близько 0°. При зберіганні в теплиці є можливість зберігати й невизрілий приріст і навіть листки, але восени його треба кілька разів добре обприскати бордоською рідиною.

  Сильні саджанці, у яких приріст визрів більше як на 35 см, весною наступного року висаджують на постійне місце, залишаючи лунку на майбутню довжину приро­сту саджанця, а слабкіші підрощують весною в тепли­цях чи в теплих парниках, після чого в стані вегетації висаджують на постійне місце чи в шкілку залежно від стану саджанця і умов господарства.

  Вирощування саджанців без горщечків провадиться за два сезони. Для цього вкорінені чубуки висаджують в парники, що звільнилися з-під розсади городніх культур, або в землю на стелажах теплиці, але не дуже густо, приблизно на 10—15 см один від одного (80—100 шт. під одну раму). Доглядають рослини про­тягом літа так, як і при вирощуванні в горщечках. В ли­стопаді — грудні саджанці викопують, обрізують на них невизрілу частину приросту і зберігають зимою в кри­тих траншеях присипаними вологим піском.

  Весною наступного року сильні саджанці ранніх строків розмноження з приростом понад 35 см можна висадити на постійне місце на виноградник, залишивши лунку 14—20 см завглибшки для приросту. Саджанці, недостатньої довжини, ще до розпускання вічок на ви­нограді висаджують в шкілку на глибину 15—20 см. За рослинами встановлюють старанний догляд як у звичай­ній шкілці, а коли приріст досягне 35 см, його прищи­пують, щоб викликати потовщення та краще визрівання штамбика майбутнього саджанця. Викопують і зберіга­ють саджанці так, як після звичайної шкілки.

  При бажанні сильніші саджанці можна на початку квітня висадити в торфоперегнійні, паперові чи гончарні горщечки розмірами близько 15 см, підростити їх у пар­никах і в кінці травня — першій половині червня після загартування висадити на постійне місце.

 

  Читать далее...