Характер цвітіння - майже безперервний, рясний;

Висота куща - 100-120 см;

Діаметр квітки - 10-12 см;

Стійкість до хвороб і морозів - висока;

Аромат - з нотками меду та мигдаля. 

  Цей чудовий сорт був представлений Девідом Остіном одним з перших у 1983 році (одночасно з сортом Graham Thomas) та відразу ж привернув загальну увагу незвичайною формою квітки, схожою зі старовинними англійськими трояндами, поєднанням відтінків та особливим ароматом. За час свого існування стала однією з найпоширеніших англійських троянд та неодноразово була використана для виведення нових сортів (яскравими представниками спортом цього сорту є чудово білий Winchester Cathedral і Redoute ніжно рожевого кольору). Сорт отриманий англійцем (Wife of Bath × The Miller) звичайно ж був названий на честь однієї з гордості англійської історії, а саме, трипалубного флагмана англійського військового флоту за короля Генріха VIII Тюдора. І хоча ця троянда, можливо, поступається досконалістю форми квітки іншим англійським трояндам, вона, безсумнівно, має цілу низку переваг, які залучають трояндоводів протягом довгих років, з якими важко змагатися багатьом іншим визнаним сортам. У цей список можна включити раннє та тривале цвітіння (починає цвісти однією з перших), високі декоративні якості, чудову форму куща, стійкість до хвороб, приємний аромат з нотками меду та мигдалю, можливість отримання зрізання, здатність рости у півтіні (причому при виборі місця для посадки краще півтінь, бо на сонці квіти відцвітають швидше), практично повну невибагливість, «самоочищення» (квітки облітають перш ніж набувають непривабливий вигляд), високу зимостійкість, ймовірність вирощування на бідних ґрунтах, прекрасне забарвлення, що дозволяє різноманітно поєднувати її з іншими сортами троянд. Можливо, кожен трояндовод  захоче цей список видозмінити або доповнити, але оскаржити гідності не приходить в голову нікому. Хтось називає насичено рожеві квіти Mary Rose «безформними» або «злегка розпатланим», але, мабуть, у випадку з формою квітки цього сорту доречніше буде назвати її «привабливим, вільно-пелюстковим формуванням». Квіти у неї рожеві, чашоподібні, махрові, з трохи освітленим виворотом. У міру розпуску зовнішні пелюстки бліднуть та ледве помітно відгинаються вниз, набуваючи легку хвилястість, а внутрішні залишаються загнутими до серединки. Досить колючі пагони увінчані пензлями квіток з 3-7 штук, діаметром 10-12 см (рідше поодинокими бутонами). Кущі цього сорту красиво сформовані (висотою 100-120 см, шириною близько 100 см), добре розгалужені, з пишним, зеленим, матовим листям середнього розміру. На завершення варто зазначити, що Люк Стимсон, представник розплідника Д.Остіна у Росії, виділяє цю троянду, як одну з його улюблених, бо на його погляд «гарне і забарвлення, і кущ, і аромат». Як всі англійські троянди, Мері Роуз підходить для використання не тільки у розаріях, але у міксбодерах.

© Лафазан Н. Д., 2020.

   Этот замечательный сорт был представлен Дэвидом Остином одним из первых в 1983 году (одновременно с сортом Graham Thomas) и сразу же привлек всеобщее внимание необыкновенной формой цветка, схожей со старинными английскими розами, сочетанием оттенков и особым ароматом. За время своего существования стала одной из самых распространенных английских роз и неоднократно была использована для выведения новых сортов (яркими представителями спортов этого сорта являются восхитительно белый Winchester Cathedral и Redoute нежно розового цвета). Сорт полученный англичанином (Wife of Bath  × The Miller) конечно же был назван в честь одной из гордости английской истории, а именно, трехпалубного флагмана английского военного флота при короле Генрихе VIII Тюдоре. И хотя эта роза, возможно, уступает в совершенстве формы цветка другим английским розам, она, несомненно, обладает целым рядом достоинств, которые привлекают розоводов на протяжении долгих лет, и с которыми тяжело соревноваться многим другим признанным сортам. В этот список можно включить раннее и продолжительное цветение (начинает цвести одной из первых), высокие декоративные качества, замечательную форму куста, устойчивость к болезням, приятный аромат с нотками меда и миндаля, возможность получения срезки, способность расти в полутени (причем при выборе места для посадки предпочтительнее полутень, так как на солнце цветы отцветают быстрее), практически полную неприхотливость, «самоочищение» (цветки облетают прежде чем приобретают неприглядный вид), высокую зимостойкость, вероятность выращивания на бедных почвах, прекрасную расцветку, позволяющую разнообразно сочетать её с другими сортами роз. Возможно, каждый розовод захочет это список видоизменить или дополнить, но оспорить достоинства этого не приходит в голову никому. Кто-то называет насыщенно-розовые цветы Mary Rose «бесформенными» или «слегка растрепанными», но, пожалуй, в случае с формой цветка этого сорта уместнее будет назвать её «привлекательным, свободно-лепестковым формированием». Цветы у нее розовые, чашевидные, махровые, с немного осветленной изнанкой. По мере роспуска внешние лепестки бледнеют и ели заметно отгибаются вниз, приобретая легкую волнистость, а внутренние  остаются загнутыми к серединке. Достаточно колючие побеги увенчаны кистями цветков из 3-7 штук, диаметром 10-12 см (реже единичными бутонами). Кусты этого сорта красиво сформированы (высотой 100-120 см, шириной около 100 см), хорошо разветвленные, с пышной, зеленой, матовой листвой среднего размера. В завершение стоит отметить, что Люк Стимсон, представитель питомника Д.Остина в России, выделяет эту розу, как один из его любимых, так как на его взгляд «хороша и окраска, и куст, и аромат». Как и все английские розы, Мэри Роуз подходит для использования не только в розариях, но и в миксбодерах.

  Отзывы розоводов и фото в "Азбуке сортов роз".

© Лафазан Н. Д., 2010